Неспалена (Сучасне сказання про сучасне чудо)

Неспалима
(Сучасне сказання про сучасне чудо)

..Якщо Господь сказав: "Побудую Церкву мою", то ніяка чортівня її не здолає.
о.Іван
з недільної проповіді

Церква, вогонь і палії
(Сучасне сказання про сучасне чудо)

Дивний Бог у ділах Своїх, і милість Його над нами від віку й до віку.
Тож заспіваймо хвалу Йому щиро в прославмо милосердя Боже.
У стольному граді Києві на пустирищі далекому стояв храм Божий…

В одному зі спальних районів Києва – там, де квартали правильної прямокутної форми, багато шістнадцятиповерхівок і супермаркетів, але мало дерев - на самісінькій його околиці поміж будівельних майданчиків й автостоянок стояла маленька капличка однієї православної парафії. Колись там возведуть гарний великий храм. Але поки будівництво почнеться, поки закінчиться…
Отож, стояла собі капличка, маленька-малесенька, здалеку на неї поглянеш і видається - на долоньці поміститься. Аж дивуєшся, скільки людей у ній може молитися! Здається, вона, як рукавичка з казки, розтягується. Бо в неділю на літургії майже сотню людей уміщає - і як то можливо? Відразу згадуєш євангельську історію про п’ять хлібин і п’ять тисяч їдців - усі ситі за словом Божим.
Маленька біленька капличка з синьою банею і сріблястим хрестом на маківці - зверху залізо, всередині фанера.
Не сподобалося лукавому, що люди моляться, і вирішив він спалити капличку. (Ходили по району чутки, що якийсь бізнесмен хоче відібрати в якоїсь там релігійної громади землю й побудувати на тому місці ресторан. Але побожні люди в чутки не вірять, а точно знають, що за кожним лихим наміром лукавий стоїть.)
Отож, намовив лукавий якихось хуліганів-безбожників спалити капличку. Прийшли вони серед ночі, облили стіни та двері соляркою, запалили, а як загорілося - втекли.
І тут у справу втрутилися ангели.
Вогонь одразу побачила охорона будівельного майданчику майбутньої багатоповерхівки, що розташувався недалеко від каплички. Миттю викликали пожежну машину й узялися самостійно гасити вогнище піском, водою, запасним вогнегасником. Доки прибула пожежна бригада й настоятель парафії, пожежу вже майже загасили. Обвуглилися самі тільки двері та маленький шматочок внутрішньої стіни.
Потім, як з вогнем уже дали раду, пожежник обійшов капличку, обдивився усе, похитав головою й підійшов до священика:
- Ви знаєте, я досі був людиною невіруючою, але тепер точно знаю, що Бог є!
- ??? - зреагував панотець.
- Я в пожежній охороні вже багато років. Ця споруда, - він кивнув у бік каплички, - мала б згоріти за кілька хвилин. На неї вилили стільки солярки, що вона вибухнути повинна була б. Спалахнути, як сірник. Натомість згоріла тільки солярка, а всередину вогонь не рушив. Ну, двері обвуглились, так це ж не страшно. Так не буває! Це чудо!
Пожежник перехрестився й пішов.
Світало. Тривожна ніч минула. Настав ранок. Священик відслужив подячний молебень, і почався звичайний буденний день - п’ятниця.
Під вечір люди, як завжди, прийшли на молитву.
- А нас сьогодні спалити хотіли, - замість звичного «Слава Ісусу Христу!» промовляли ті, хто прийшов раніше, до тих, хто підійшов пізніше.
Потім усі бабусі, пані та панночки хапалися за серце, хитали головами, зітхали: «Хай Бог милує!» Отець усміхався й казав: «Бачите, як лукавому не подобаються наші молитви. Такий комплімент маємо. Але Боженько зберіг! Тому ходімо молитися».
Того вечора усі молилися особливо палко та скрушно, час від часу зітхаючи - бабусі, пані, панни й солідні добродії. Тільки маленька Юлечка не зітхала, вона бавилася з сонячним зайчиком, який стрибав від дверей до неї, а потім до ікони. (Можливо, то був ангел?) Після богослужіння найактивніші пані та панни парафії зібралися на нараду й узялися за миття чорної від кіптяви стіни каплички.
Наступного ранку капличка знову була біла та гарна, тільки обвуглені двері нагадували про пожежу. Але раптом до настоятеля підійшла делегація від продовольчого ринку, що розташувався в сусідньому кварталі. Мовили люди до священика: «Ми почули про те лихо, що учора сталося. Ось: зібрали гроші й домовилися з фірмою, яка зробить двері за саму собівартість. Коли прийти майстрам?».
За тиждень ніщо вже й не нагадувало про спробу знищити капличку. Люди так само щодня приходили сюди молитись, а в неділю, як завжди, було тісно, але затишно.
Лукавий хотів знищити Божу Церкву, маленьку капличку, маленьку Божу Церкву - він її підпалив… Підіб’ємо підсумки: одна людина (пожежник) повірила в Бога, кілька людей послужили Богові своєю працею (відмили ввечері храм від кіптяви), кілька людей пожертвували гроші (працівники ринку), а вся парафія зміцніла у вірі та взаємній любові. А як палко в ці дні молилися за горе-паліїв, щоби послав їм Господь покаяння!
Бо сказав же Спаситель: «Побудую Церкву Мою, і ворота пекельні не здолають її». А ще: «Тим, хто любить Бога, усе допомагає на добре».

Писала раба Божа
ЗЖ
року Божого 2007 від Різдва Христового

PS.SСтилізація під давнє сказання недосконале, але я ще поправлю :).

Неспалена (Сучасне сказання про сучасне чудо)Проза

Неспалена (Сучасне сказання про сучасне чудо)
Проза