Ось і «Святий вечір»! (Вийшов 2-й том «Різдвяної антології»)

Ось і «Святий вечір»! (Вийшов 2-й том «Різдвяної антології»)

Мені дуже хотілося мати цю книжку на своїй полиці.
Ще з першого курсу університету я мріяла – ось зайду до книгарні й побачу ЇЇ.
І куплю.
Обов’язково.
І навіть не одну, а кілька – на подарунок найближчим друзям.

Ось нарешті я тримаю її в руках, ту довго вимріяну книжку – збірник різдвяних оповідань українських письменників. Розгортаю – а на першій сторінці, під палітуркою, моє ім’я. Бо я укладач цього тому.
Все почалося з того, що якось, досить давненько, на Петрівці я купила збірник святочних оповідань і віршів російських письменників. Тонесенький. Ніби ніяких визначних текстів у ньому не було (з часом я знайшла значно ліпші збірники), але він мене безмежно вразив. І я пам’ятаю, тоді подумала: «А чому немає такого українського збірника? Хіба ніхто в Україні не писав про Різдво?» Щоб відповісти на це питання, я уважно приглядалася до видань українських класиків, готуючи завдання з літератури: раптом є тут щось різдвяне? Мені не вірилося, що все українське Різдво почалося й закінчилося молодим Гоголем у 1830-х роках.
І справді, українська література виявилася рясно прошита різдвяними творами: тут і літературні обробки народних легенд, і вже авторські стилізовані легенди, різдвяні казки (здебільшого про ангелів, але не тільки), мемуарні нотатки, і різноманітні оповідання. А віршів!!! А головне – прізвища авторів усім знайомі зі шкільної лави: Олена Пчілка, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Степан Васильченко, Богдан Лепкий, Марко Черемшина… Я остаточно і всерйоз «підсіла» на колекціонування різдвяних текстів.
А за кілька років, коли моє «різдвяне досьє» виросло і потовщало, з’явилася можливість здійснити власну мрію – поставити на поличку збірник української різдвяної прози.
Хоча спершу був збірник «Різдвяна ніч» - кілька різдвяних легенд, казок, оповідань у моєму переказі. Книжка побачила світ у грудні 2006 року. Це була несмілива спроба-перевірка: чи захоче читач купувати таке видання? Чи потрібні українським читачам подібні твори? І видавці (і я також) усвідомлювали ризик: у країні бракує і світських, і церковних книгарень, і до того ж усі повторюють, що діти нині читають мало й неохоче. Але відвідування книжкових ярмарків, і достатньо порожні полички церковних крамничок показували виразну потребу в українській релігійній літературі. Особливо, для дитячого читання. Ми здалися на Божу ласку й спробували.
А тоді вичікували: підуть читач і книга один до одного чи ні. Спершу здавалося, що нічого в нас не вийде… Ми вболівали за кожен проданий примірник. Досі пам’ятаю, як пані Дана з київської книгарні «Свічада» хвалилася тим, що дівчина в маршрутці побачила в неї «Різдвяну ніч», зав’язала розмову і перервала свої справи, щоб зайти до книгарні й придбати книжку на подарунок сестричці. А пані Оля, з цієї ж книгарні, хвалилася покупцем-юнаком, що знайшов інформацію про книжку в Інтернеті й того ж дня прийшов її купити. Було до сліз прикро, коли на презентацію прийшло тільки четверо людей… Потім перед Новим роком я гостювала у Львові й один із очільників «Свічада» знайомив мене з роботою видавництва, то був останній робочій день перед святами, у відділі реалізації нам сказали, що за грудень розійшлося дві третини накладу… Не наважуся сказати, що ми тоді застрибали до стелі – ми просто не повірили.
Найважче було дочекатися відгуків – хоч би від друзів. Ну що ж… Одна з моїх подруг так досі її не прочитала книжку – немає часу. Мій священик мовив: «Ви, звісно, молодець, сонечко… Воно нічогенько написано. Але дітям то слухати важко… По своїх знаю. Один раз я читав-читав і заснув. Оте оповідання про ангелів – кумедне, з гумором, але ж я заморився його читаючи – таке довге. Простіше тре’ писати – для діток же.» (На критику панотця я тільки всміхнулась – бо його юним «читачам» було тоді чотири роки і рік. Ясно, чому ця книжка їм тяжко далася.) Що моя робота не марна перед Богом показало два випадки. Якось я побачила «Різдвяну ніч» у руках свічниці з нашої каплички – вона, не знаючи, що я автор, дуже хвалила мені книжку, як «просту, мудру і зворушливу; таку книжку я би хотіла, щоб прочитали мої діти.» Іншим разом близька подруга мені зізналася, що кілька вечорів вголос читала різдвяні історії мамі по мобільному, користуючись безліміткою – і цим рятувалася від депресії.
Таким чином, вже в січні ми напевне знали – наступний том проекту «Різдвяна антологія» буде, можна готувати матеріал.
Робота укладача трохи схожа на детективне розслідування. А трохи – на домашнє завдання з літератури.
Я робила ксерокопії текстів – користуючись власними бібліографічними виписками, порадами друзів-колег… У видавництві тексти набирали. Врешті, збиральна робота була завершена – настав час створювати якусь структуру книжки, розташовувати твори в певному логічному порядку. Вибачливий голос головного редактора у слухавці: «Пересилаємо вам набрані тексти… Але маємо щось із тим робити – статистика каже, це біля вісімнадцяти друкованих аркушів. Дитяча книжка не може бути такого обсягу!» То виходив не том, а томище. Справді несподіванка! Ані видавці, ані я, упорядник, ані мої друзі та помічники – ніхто з нас навіть не сподівалися, що в українській літературі стільки творів малої форми про Різдво. Отже зібраний матеріал довелося поділити на два томи, а від кількох текстів узагалі відмовитися…
Потім ще один відповідальний крок – придумати назву. Написати анотацію.
І все переходить у владу художника.
Кілька місяців чекання.
По заду видавнича робота – ілюстрування, верстка, друк. Вже кілька днів, як книжка розійшлася по книгарнях.
Навіть я маю на руках авторські примірники. (Щоб подарувати друзям.)
Мрія збулася – у моїй книгозбірні є і томик української різдвяної прози. А за рік – дасть Бог! – ще один. А колись, маю надію, буде й книжка української різдвяної поезії…
Звісно, окрім приємного трепету – ось я тримаю в руках книжку, до народження якої докладено й моєї праці! – є й тривога. Чи дійде видання до читача, адже в Україні все меншає й меншає книгарень? Чи прислужиться воно дітям (і вчителям) у школі? А головне, чи зворушать ці історії людські серця радістю від народження Божого Сина? Адже саме через Його прихід на землю ми називаємо один вечір у році Святим – в нагадування, що БОГ-З-НАМИ.

«Святий Вечір»: різдвяні оповідання українських письменників. / Упорядник Зоя Жук. –Львів: Свічадо, 2007

Анотація

Таїна пришестя Божого Сина, трепетна радість Святого вечора, що єднає цілий світ у молитві та кожну родину за святковою вечерею, завжди привертала увагу українських письменників. У жанрі святочного оповідання працювали Олена Пчілка, Михайло Коцюбинський, Степан Васильченко, Леся Українка, Богдан Лепкий, Ольга Мак, Віра Вовк, Євген Гуцало й багато інших майстрів українського слова. В кожному оповіданні вони по-своєму, але трепетно й тонко, говорять про диво народження Спасителя світу та про святе світло, що несе Він кожній душі. І запитують свого читача: «А як ти зустрінеш Святий вечір? Чи народиться для тебе Син Божий?»
«Святий вечір» – другий том проекту «Різдвяна антологія», який започаткувало видавництво «Свічадо» у 2006 році.
До видання ввійшли і добре відомі читацькому загалу святочні оповідання українських класиків, і добірка творів авторів української діаспори, які щойно повертаються до читачів материкової України, а також тексти сучасних українських письменників про Різдво. Це перша спроба зібрати різдвяну прозу українських митців від ХІХ до початку ХХІ ст.. Під однією обкладинкою зійшлися понад три десятки текстів двадцяти двох письменників.
Книга призначена для родинного читання й містить твори, цікаві для різних вікових груп: для дітей молодшого, середнього шкільного віку та дорослого читача. Вона стане в пригоді вчителям української літератури, українознавства, християнської етики, служителям християнських недільних шкіл і катехитам.

Зміст

Олена Пчілка Збентежена вечеря
Михайло Коцюбинський Ялинка
Степан Васильченко Мужицький ангел
Степан Васильченко Свята вечеря
Олександра Єфименко Святий вечір
Леся Українка Святий Вечір!
Богдан Лепкий Також лист
Богдан Лепкий Моя перша ялинка
Богдан Лепкий Саньми
Богдан Лепкий Ялинка
Богдан Лепкий Кутя
Наталена Королева Різдвяні свята
Ольга Мак Вертеп
Ольга Мак Розігріті душі
Ольга Мак Возсія мирові світ разума...
Віра Вовк Ялинка
Віра Вовк Різдвяна легенда
Олександра Копач Подарунок
Іван Боднарчук Свят-вечір
Іван Бондарчук У Свят-вечір
Михайло Подворняк Світло Різдвяної ночі
Євген Гуцало Різдвяне оповідання
Романа Кобальчинська Різдвяне
Романа Кобальчинська Різдво Христове
Василь Думанський Зимові етюди
Людмила Коваленко Загублене ягня
Наталя Любиченко В День народження Ісуса Христа
Зоряна Живка Німецька ялинка
Тетяна Полубко Ангелик з різдвяної ялинки
Святочні оповідання українських письменників (Післямова)

Осередки «Свічада» є у Львові, Києві, Тернополі. Там можна придбати, як один примірник, так і гуртову партію книжок.

У Києві: вул.. Покровська, 6, храм Миколи Доброго, крамниця «Свічадо», в будні дні з 10.00 до 17.00. (Це на Подолі, біля початку Андріївського узвозу.)

Адреса сайту: http://www.svichado.com
Заохочуємо до співпраці всіх охочих провести презентацію книжок – у школі, церкві, клубі, бібліотеці.

Ось і «Святий вечір»! (Вийшов 2-й том «Різдвяної антології»)Свидетельство

Ось і «Святий вечір»! (Вийшов 2-й том «Різдвяної антології»)
Свидетельство