Сьогодні я знову впав лицем в багно. Цього разу нижче ніж завжди. Мої брати знову сміялися з мене. Вони мене попереджали. Вистачить займатися дурницями! Вони праві: миша повинна жити під землею, рити нори, наповнювати засіку. Хто сказав мені, що я летюча миша? Яка дурниця, як миша може бути летучою? Це ж - нонсенс!
Але навіщо ж тоді в мене ці крила? Щоб заважати мені копошитися? Мій народ уже давно повернувся у своє природне середовище, адже на землі ситніше і простіше. Тепер вони не летучі, а повзучі миші. У всіх нормальних мишей уже давним-давно відпали крила. Вони зусиллям волі зуміли ліквідувати цей рудимент, цю помилку природи. Але хіба природа помиляється? Усі помиляються! Та чи міг помилитися Той, Хто створив цю саму природу? Напевно міг. Я і є ця помилка! Я - єдиний серед мого народу в кого не відпали крила. Чому? Щоб заважати мені рити собі нору, як це роблять мої брати? Чому я не такий як всі!?
Навіщо ж мені ці крила? Напевно, щоб літати!? Яка зухвала дурість! Миша народжена, щоб повзати. Якщо я створений, щоб плазувати, чому тоді в мене не відпали крила?
Сьогодні я знову спробую злетіти й упаду нижче ніж завжди. Мені знову будуть говорити: «Краще б ти подумав про майбутнє! Збирай запаси на «чорний день»! Скоро зима, змерзнеш і здохнеш із голоду, якщо звичайно до цього не звернеш собі шию!» Що це за «чорний день» такий? Чорна - ніч, а день - білий. Так кажуть, я особисто ніколи його не бачив. Ми завжди вдень спимо, бо сонячне світло вбиває. От би побачити це лиховісне сонце, що випромінює смертоносне світло! Але не можна, бо світло - смерть! Повзучі миші живуть тільки в пітьмі ночі.
Яке воно сонце? Що таке світло? Які безглузді думки! Але вони мені подобаються! О, ще одна божевільна ідея! Підповзу я до краю прірви, однаково вмирати, а коли зійде сонце я відштовхнуся й стрибну вниз. Дуже хочеться перший і останній раз у житті відчути, що таке політ!
Якщо я неправильна повзуча миша, з крилами, що ніяк не відпадуть, якщо я посміховище й тягар для свого народу, чи не краще мені вмерти!?
Остання летюча миша із племені повзучих мишей, котрі не захотіли літати, хоча саме для цього й були створенні, загрібаючи порох перетинчастими крилами підповзла до кручі. Повзучі брати спостерігали за цим цей актом безумства. Бажання позбутися баламута було сильніше за почуття обов’язку, котре зобов'язувало їх зупинити самогубця. Ніхто не хотів брати на себе відповідальність за те, що відбувається.
«А що якщо він дійсно почне рити нори й збирати запаси!? Ні, нехай він краще літає, тоді у нас буде більше зерна й місця, щоб його зберігати. Без нього буде ситніше й спокійніше. Раптом він надумає навантажити своїми маячними ідеями наших мишенят? Що за дурні міфи про летючих мишей? Ми повернулися до джерел, на свою історичну батьківщину, наші предки здавен плазували по цій землі! Ми не дозволимо засмічувати душі наших дітей усякою єрессю!
Уже сходило сонце, пора було ховатися. Та хіба вони могли піти, не довідавшись чим все це закінчитися? Летюча миша насолоджуючись вільним падінням, уже приготувалася вмерти від щастя в спопеляючих променях та невідомо звідки налетів сонячний вітер і підхопив її. Тріпочучи крилами в теплих потоках повітря, летюча миша полетіла назустріч своїй мрії. Сонце виявилося ніжним і ласкавим.
«Полетів? Того не може бути! Народжений плазувати не може захотіти літати! Він напевно впаде і розіб'ється, коли затихне цей жахливий вітер. Добре, що цього не побачать наші нащадки. Тільки б ніхто не здумав розповісти їм про це! Раптом і їм захочеться літати?! А якщо серед них народиться такий же виродок з крилами? Ой, лишенько!»
Більше летючу мишу ніхто не бачив, але ходять чутки, що вона може повернутися. Миші риють ще глибші нори, бо коли в них народилося нове покоління мишенят, сонце стало світити яскравіше. Як би чого не вийшло!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Желаю Вам стать летучей мышью!
Зачем пить и ползать, если можно курить и летать? Комментарий автора: И первое и второе - уже прошедшие этапы из моей прошлой жизни! Спасибо за пожелание! Надеюсь, что смогу взлететь понастоящему!Желаю познать вам, что такое настоящая любовь!
К.
2008-03-23 17:39:11
Хороший рассказик. Стиль очень даже неплох.
Подучите русский язык. В двух-трёх местах следовало написать не "что бы", а "чтобы". Есть и другие ошибки. Комментарий автора: Спасибо за добрый и объективный отзыв! Очень хочу изучить русский язык, жаль,что в школе занималась ерундой. Лучше поздно,чем никогда! Если можно,уточните, где у меня есть ошибки.
