У Єгипті палаци будувались
І робота кипіла уже.
У Єгипті спини гнули
Євреї століття не одне.
В Єгипетському краї
Народ Божий томився,
Під бичем гинув,
У багнюці мився.
Нема їм спочинку
І волі немає.
Народ Божий гине
До Нього взиває:
«Не дай нам померти,
Визволи нас.
Ми ось тут гинем,
Мремо кожен час.
Рабами ми стали,
Рабами живем,
Рабами помремо,
Рабами підем».
Бог бачив, що люди
Втомились, страждають,
До Господа Свого
Молитви складають.
І Він визволителя їм посилає,
Що його Він вибрав і благословляє.
Дочка фараона найшла немовля
І сина Мойсеєм вона нарікла.
Він єгиптянином у палаці зріс,
Та те, що єврей, він знав, не стидивсь.
Одного такого він раз захищав
І єгиптянина він убивав.
Коли фараон дізнався про те,
Мойсея убити готовився вже.
Та Мойсей фараона злякався,
В Мідіянській землі від нього сховався.
Із Іофаром він дружбу зв’язав,
Сепфору за жінку Мойсей собі взяв.
У тестя він жив, овець випасав,
А Божий народ у той час помирав.
Мойсей всю отару в пустелю повів,
До Божої гори, до Хориву привів.
І бачив він диво дивнеє там,
Горів кущ терновий і не згорав.
Хотів він побачить видіння оте
І біля куща стоїть він уже.
І голос до нього з тернини лунав:
«О, Мойсеє, Мойсей!», - він сказав.
І голос йому все розказав,
То Бог так до нього тоді промовляв.
Звелів до Єгипту Мойсею вертать
І із Єгипту народ визволять.
Він не хотів, та Господь так сказав
І Бога живого він волю сповняв.
Взявши синів і дружину вертав
До народу свого, до ізраїльтян.
До фараона Аарон приступав
І Бога слова йому передавав:
«Відпусти Мій народ, у пустиню, туди,
Нехай відсвяткують люди Мені!»
Та фараон цих слів не приймав
І до братів він так відказав:
«Хто ваш Господь, щоб Його я вслухав?
Його я не знаю, народ не віддам!»
Фараон ще гірше євреям сказав,
Солому давать їм забороняв,
Нехай збирають солому самі,
Але щоб норму цегли дали.
І Мойсей до Бога взивав,
Молився Йому і у Нього спитав:
«Кривду навіщо народу вчинив?
Навіщо мене на це Ти поставив?»
Бог Мойсею відповідав:
«Я – Господь. Я багато вчиняв
І зроблю, що відпустить вас фараон,
І з краю свого вижене вон».
Аарона й Мойсея, знову Бог посилав
До фараона, щоб народ відпускав.
Фараонове серце камнем стало давно
І чудо із палиці не вразило його.
І на Єгипет кару Бог посилав,
Мойсею про воду Він розказав.
На очах фараона вода кров’ю ставала,
Та серце його кам’яним залишала.
Другу кару Господь уже готував
Із річок і ставків жаб випускав.
І були вони скрізь, до домів залізали,
В фараоновій спальні, на ліжку стрибали.
Мойсея до себе фараон закликав
І просити його про жаби він мав:
«Попросіть Свого Бога, щоб жаб цих забрав,
Відпущу я народ. Так я слово сказав».
І за жаб Мойсей до Бога взивав,
І погинули всі, сморід страшний настав.
Фараон це побачив, що добре уже
І серце його стало знов кам’яне.
Бог Мойсею знову сказав,
Щоб свою палку Аарон простягав,
На весь порох земний, що в Єгипті лежав
І той порох земний вошами став.
Хоч фараону це докучало,
І на худобу понападало.
Та серце його було кам’яне
І він не слухав нікого уже.
Інша кара Єгипет знову чекає,
Рої мух у той край Господь посилає.
Були вони всюди, від них кожен страждав,
А євреїв він оминав.
За Мойсеєм фараон посилає:
«Я відпущу вас, як Бог так бажає,
Тільки далеко, ви, не ходіть
Ідучи, за мене, молитву складіть!»
Мойсей фараонові згоду давав,
Та ще він до нього ось як сказав:
«Нехай фараон не обманює нас,
І Бог тоді прийме жертву від нас».
Мойсей до Господа прохання сказав,
Щоб рої мух, Він звідти забрав.
Бог так зробив, забрав геть усі,
Та думки фараона запеклі були.
Тоді до Мойсея Господь промовляв:
«До фараона іди», – Він сказав.
«Нехай відпустить народа Мого,
А ні – покараю знову його.
На всю ту худобу, що у нього є,
Моровиця на всю її нападе».
І у всьому Єгипті худоби не має,
Лише люд Господній її ще тримає.
Як фараон дізнався про те,
Що у євреїв худоба ще є.
серце його запеклішим стало
Народ воно не відпускало.
Іншу кару Бог посилав
Гнояки на єгипетський край Він послав.
Хоч фараон бачив все те,
Та запеклим серце було його ще.
Мойсею Господь град послати сказав,
Він всю худобу, що в полі, і людей повбивав.
У землі лиш Гошен його не було,
Бо там народ Божий жив вже давно.
І знов фараон братам слово давав:
«Свого Бога благайте, щоб град Він забрав.
І я відпущу вас, і підете ви,
Підете геть, із цієї землі».
Мойсей до неба руки підняв
І падать на землю град перестав.
Та фараон кам’яне серце мав,
Божих синів не відпускав.
Аарон з Мойсеєм пред фараоном стали
Й про сарану йому розказали:
«Вона понищить геть усе,
Що від граду уціліло іще!»
І раби фараону розповідали
Про Єгипет йому все розказали:
«Відпусти цих людей, хай ідуть звідсіля,
Бо знищена вже вся Єгипту земля».
Фараон їх усіх відпускати не став
І східний вітер сарану всю нагнав.
Знищила всі посіви вона,
Дерево кожне сарана обійшла.
Аарона й Мойсея фараон прикликав
Смерть від себе відвести він побажав.
Він сказав: «Я – згрішив! Бог ваш, Він те знав.
Пробачте мій гріх, що цей раз я вчиняв».
І західний вітер Бог повертав,
До Червоного моря сарану всю забрав.
Та і цього разу сталося так,
Не відпускав фараон їх ніяк.
Іще одна кара Єгипет чекала
Темрява в тому краї настала.
Фараон Мойсея з народом пускав,
Та худобу забрати не дозволяв.
Мойсей фараону тоді відказав,
Що Господь і худобу забрати сказав.
Без худоби вони не вийдуть ніяк,
Бо жертву принести не буде нам як.
Господь до Мойсея тоді так сказав:
«Кару одну Я ще зготував.
Первородний кожен в Єгипті помре
І фараонове не омине».
Для Своїх синів постанову Бог дав,
Зробити що треба, що ніхто не вмирав.
Ізраїль зробив все, як Бог розказав
Первородного там ніхто не чіпав.
А в домі Єгипту перший вмирав,
Коли уночі Господь проходжав.
Не минув Він нікого, усіх зачіпав,
Так Бог зробив, бо так він сказав.
Плач в Єгипті піднявся і зойки пішли,
У кожному домі первородні були.
І за братами фараон посилав,
І йти з його краю він їм наказав.
«Устаньте і вийдіть з народу мого,
Ідіть ви і Богу, служіть віддано.
Усе забирайте й худобу візьміть,
Усе забирайте і звідси ідіть!».
Ось так фараон народ відпускав,
Для цього Єгипет кар аж 10 прийняв.
Прославлене було Боже ім’я. І ця історія
До днів наших дійшла.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
