Мій Боже, захисти мене, благаю,
Геть від усіх отруйних стріл,
Що шлються в мене звідусіль
Печаллю.
Пробитий ними, я вже не причалю
До берега натхненної хвали
І з болем зловорожої стріли
Не заспіваю.
Із болем зловорожої стріли
Покірно попливу за течією,
Що викине мене байдужістю своєю
На ті ж печальні береги.
Ти стріли поламай і луки претугі
Чи дай мені Свою у руки зброю,
Бо лиш тоді в борні тяжкій устою,
Не втративши снаги,
Бо перемоги певні й дорогі
Лише з Тобою.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Брате Василю!
Але ж це ПЕСИМІЗМ!
Це не відповідає Слову Божому: Бог сказав: "Зодягніться у повну Божу зброю.."! (Послання до Єфесян, 6:11)
Шкода, що такі добрі почуття й так недобро використані!
Щасти ВАм! Комментарий автора: Вірш написаний в час болючої внутрішньої боротьби. І я сказав би, що це не песимізм, а боротьба з песимізмом в надії на Господа: "Бо перемоги певні й дорогі
Лише з Тобою". Дякую Вам!
