ВЕЛИКОДНЄ СВЯТО - Зоряна Живка

Зоряна Живка

ВЕЛИКОДНЄ СВЯТО
Катрусі було аж сім років, і вона ходила до першого класу. Маленька, худенька, з русявими кучериками та великими сірими очима. У Катрусі не було ні мами, ні тата, ні братика, ні сестрички. Але в неї були бабуся Ганя, собачка Жучок, киця Ласуня, їжачок Пхик і дві кізки – Вередуля та Маруся, одним словом, велика й люб’яча родина. Батьки дівчинки загинули, коли вона була зовсім маленькою, тож виростила і виплекала онуку бабуся. Жили вони з бабусею душа в душу і дуже любили одна одну. Хата в них була не велика, але затишна, навколо хати садок, під вікнами чорнобривці та ружі, біля µанку росли кущі півоній. Мешкали вони аж на краю села, далі городу була річка, а за нею ліс. Трохи самотньо було Катрі без подруг, але з дівчинкою завжди гралися її чотирилапі приятелі.
Навпроти їхнього двору стояв, правда, новий і гарний будинок, але там ніхто не жив. Люди, що його збудували, планували мати там дачу, але щось не склалося.
Й ось одного разу Катруся радісно вскочила до кухні:
– Бабусю, бабусю, в нас будуть сусіди!
– Тю на тебе, оце перелякала! – здригнулася старенька. – Не чекала я на тебе зі школи так скоро. Мені ще вчора голова сказав, що новий дім хтось купив. Вони ще вранці приїхали, я була сходила спитати чи що помогти треба.
– Бабусю, а які вони, наші сусіди? – Катрусі було дуже цікаво, адже в них ніколи не було сусідів.
– Молодичка гарненька й чоловік нічого, в них діток двійко. Дівчинка років дванадцяти, а хлопчик ще маленький.
Увечері нові сусіди прийшли знайомитися, Катрусі вони дуже сподобалися, особливо дівчинка Галя. Хоча вона була аж на чотири роки старша, але зовсім не пишалася, а підійшла до Катрусі й сказала:
– Ну що, будьмо подругами?
Тож узавтра вони разом йшли до школи, і після уроків Галя зачекала на маленьку подружку, щоб удвох повернутися додому. Двадцять хвилин самому теліпати це не жарти! “Йти вдвох зовсім не нудно!” – раділа Катря.
– Катрусю, а ти любиш Ісуса? – спитала її дорогою Галя.
– А хто це?
– Хіба ти не знаєш? Це ж Син Божий! – здивувалася дівчина.
– Той про якого Різдво та Великдень? Нам про Нього вчителька щось розповідали, але я вже не пам’ятаю, що саме.
– Хочеш, я кожного вечора приходитиму і буду розказувати вам з бабусею Ганею про Ісуса?
– Хочу!
Отже тепер щовечора, десь біля шостої, бабуся Ганя гарно розтоплювала грубу, заварювала м’ятний чай, накладала повну мисочку полуничного варення і вони з Катрею чекали на гостю. Галя читала їм з Євангелії, дещо переповідала своїми словами й пояснювала. Іноді вони йшли в гості до сусідів, тоді Галин тато сам читав Слово Боже, а потім уся родина співала й молилась.
Минуло три тижні… Селом ходив красень-квітень і рясно заквічував усе – то він прикрашав садки, луки й ліс до Великодня.
У п’ятницю Галя знову прийшла читати друзям Божу Книгу. Того вечора вони читали 26-й та 27-й розділи Євангелії від Матвія. Дівчина читала так виразно та зворушливо, ніби кожне слово, кожне речення оповіді були для неї безмежно дорогі. Галинка так захопилася, що не помітила, як задумалася й посумнішала її маленька подруга, а бабуся Ганя витирає кінчиком хустки сльози. Дочитавши останній вірш, дівчина глянула на годинник:
– Десять на восьму! Вибачте, але маю бігти, мама просила допомогти. Проте я завтра прийду і ми обов’язково дочитаєми цю Євангельську оповідь, – і вона побігла додому.
Катруся сумною лягла спати. “Отож Він помер… Чому ті люди Його вбили, хіба вони не бачили, що Ісус хороший? Навіть я Його полюбила, хоча ніколи не бачила…” – і дівчинка заплакала. Вона так і заснула, тихенько плачучи в подушку.
Наступного ранку Галя побачила біля криниці сумну-пресумну Катрусю.
– Що сталося, зайчику?
– Нехороша твоя книга, й історія твоя нехороша!
– Чому? – вкрай здивувалася Галя. – Адже тобі подобалося, як я читаю?
– Бо Ісус помер. Коли я про Нього не знала, то й цього не знала! А тепер я знаю, що Він помер! І мені сумно… Усі кого, я дуже люблю повмирали, і мама, і тато, і дідусь… А тепер Ісус також помер! – і маленька заридала. Галя обійняла її й почала витирати сльози.
– Не плач, Ісус живий, Він воскрес!
– Звідкіля ти знаєш? – підвела очі Катря.
– Так ми про це сьогодні прочитаємо, ще ж один розділ... – дівчина на хвилинку замовкла. – Ти вибач, що я тобі про це вчора не сказала. Я забула, що ти не знаєш.
– Галю, а що значить воскрес? І де Ісус нині? А Великдень це про Його воскресіння? – Катруся заспокоїлась і витерла останню сльозинку.
– Ого скільки питань! – Засміялася Галинка, вона була дуже рада, що Катруся не плаче. – Давай я тягтиму воду й буду тобі розказувати. Отож, Великдень – це свято на честь воскресіння нашого Господа Ісуса Христа. А те, що Він воскрес, значить, що Він живий. Смерть безсила перед Ним, бо Він Син Божий. Тепер Ісус на Небесах зі Своїм Отцем. Він ніколи-ніколи не помре, а тих, хто Його любить Він колись візьме до Себе.
Галя понесла додому воду, а Катря побігла розказати бабусі, що Ісус живий.
Увечері, коли Галя дочитала їм з Писання, Катруся спитала:
– Галю, а навіщо Ісус все таки вмирав?
– Бо тільки так Він міг заплатити за наші гріхи, щоб ми могли бути з Ним у Небі.
– Зрозуміло…– тихенько прошепотіла Катря, хоча їй було не зовсім зрозуміло, а Галя продовжила:
– Бабусю, ми вас з Катрусею запрошуємо поїхати з нами на богослужіння, адже завтра Великдень…
Галя та її батьки відвідували євангельські зібрання в сусідньому через ліс селі.
Отже наступного ранку і Катруся, і бабуся Ганя вперше потрапили на християнське богослужіння. То було так гарно! Усі були радісні, привітні. Співав хор, лунали вірші й проповіді про воскресіння Господнє, про Його вічну любов до людини… В кінці старий пресвітер сказав:
– Друзі, в чийому серці ще не воскрес Христос? Хто ще не примирився з Богом? Господь кличе вас. Якщо ви бажаєте відкрити серце для Ісуса вийдіть сюди й уся церква помолиться разом з вами.
До кафедри підійшла маленька худенька дівчинка з русявими кучериками і великими сірими очима:
– Я хочу відкрити серце для Ісуса!
То була Катруся, за нею до кафедри підійшла літня жіночка у синій хустці:
– Я також хочу примиритися з Богом…– то була бабуся Ганя.
– Христос воскрес! Воістину воскрес! – співав хор.
Христос воскрес! Воістину воскрес! – вітали один одного люди. І всі дуже раділи, що сьогодні ще дві душі були знайдені Спасителем. А над усе раділа Катруся, бо тепер окрім любої бабусі Гані та чотирилапих приятелів, у неї були друзі, Біблія з малюнками, а головне, в неї був Ісус, Божий Син, що переміг смерть.

ВЕЛИКОДНЄ СВЯТОДля детей

ВЕЛИКОДНЄ СВЯТО
Для детей