Травень. Кілька днів я відпочивала у селі.
У селі навесні дуже гарно, бо все росте, цвіте, буяє. Хоч і праці багатсько – треба копати, садити, сіяти, полоти...
Але так добре по роботі посидіти трохи й погомоніти зі Старим Садом чи з Kриницею, чи зі Cтежкою. Добрі, давні мої друзі, вони завжди повідають щось незвичайне та мудре…
Ось я сіла трохи перепочити на лавці біля винограду.
— Привіт! – хтось промовив до мене
— Ти хто? Де ти? – спитала я і покрутилася, шукаючи несподіваного співрозмовника.
— Я Виноградна Галузка. І де ж мені бути, як не на Лозі. Я мешкаю на Лозі. Можна сказати, життя для мене — то Лоза, я без неї ніяк не можу.
— Справді? А чому? – мені стало дуже цікаво, не щодня випадає дізнатися як поживають рослини з твого саду.
— Розумієш, по-перше, Лоза тримає мене, а по-друге, через неї до мене надходять від кореня вода й усі поживні речовини.
— А що станеться, якщо відірвати тебе від Лози?
— Ні в якому випадку! Я ж загину!
— Навіть якщо поставити тебе в склянку з водою?
— Так, я протримаюся, можливо, кілька днів, а потім зав’яну, далі засохну, і буду потрібна лише, щоб до печі кинути, бо плодів, солодких, запашних ягід уже ніяк не дочекаєшся.
Отож моїм співрозмовником і справді була галузочка, що звисала з виноградної лози, яка росла біля лавки, де я присіла. Я вирішила скористатися нагодою і вивідати в неї кілька таємниць.
— Зізнайся, що має робити галузка, щоб зродити ті солодкі ягоди, якими ми так любимо ласувати? Що ти робиш?
— Все просто: треба перебувати на Лозі й бути їй слухняною.
— Невже все і справді так просто? Добре, а ти знаєш, хто доглядає за виноградником?
— Наш Садівник.
— І що він робить? – я вдала, ніби не знаю, хоча за садом, і виноградом доглядали ми з батьками.
— Наш Садівник нас дуже любить і ставиться, ніби до діточок. Коли нема дощу, він поливає, удобрює грунт, слідкує, щоб не з’явились шкідники: слимаки, попелюха, усілякі хвороби. Ти ж сама носила торік воду для поливання. І слимаків ти також колись збирала. А наприкінці зими виноградар має обчистити галузки, повідтинати усе зайве...
— Ти що! Це ж боляче! Навіщо? – мені завжди було шкода, коли тато великими ножицями відтинав десятки пагонів. Цікаво, що скаже про це сам виноград?
— Процедура звичайно болюча й малоприємна. Але як інакше я пригощатиму тебе? Якщо не попідрізати зайві гілочки, плоди вродять малі та кислі. Наш Садівник знає, що робить. І ми, усі галузки Виноградної Лози, також любимо його усім серцем й хочемо завжди радувати соковитими, духмяними плодами.
— А тобі не шкода віддавати свої ягоди? Ростила, ростила, працювала все літо, і раптом ми прийшли та забрали.
— Що ти, я ж для того і працювала, щоб хтось їх зірвав, поласував, зрадів… Сказав, що вони смачні. Яка мені користь від моїх ягід, коли я їх нікому не віддам?
Я хотіла ще про щось запитати, але мама покликала мене обідати…
Увечері ж гортаючи Євангелію від Івана згадала про цю розмову.
Слова Ісуса записані в Ін. 15:1-11, така собі притча. Усі ми, виходить, також галузочки, і в нас є наша Виноградна Лоза — Ісус Христос, і турботливий Садівник-Виноградар – Небесний Отець. Є в нашому житті й шкідники: гріхи та грішки усілякі, що так і чатують, щоб звабити нас до непослуху Господу. Але Бог любить кожного з нас і щодня піклується, оберігає… І навіть плоди є такі, що ними можемо порадувати Його – запашними плодами Духа. А вони — це радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, стриманість, вірність, милосердя і, звичайно ж, любов.
Зоряна Живка,
Вінниця, Україна
Я християнка.
За освітою - філолог, магістерську студію писала за творчістю К.С. Люїса (однодумці, відгукуйтеся!). Як літературний критик, займаюся дитячою літературою.
Спільно з видавництвом "Свічадо" працюю над авторськими проектами "Різдвяна антологія", "Святкові читанки".
Дякую усім читачам, що залишили для мене відгуки (і похвальні, і критичні). Вони надихають і підтримують у подальшій творчості. Дякую організаторам і координаторам сайту за віднайдених однодумців.
Прочитано 2305 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Светоч Жизни - Людмила Солма Эта поэтическая аллегория адресована, прежде всего, именно маленьким детям. Они чисты и с восторгом принимают окружающую их живую природу – этот удивительнейший и прекрасный мир. Так, непосредственно на примерах живой природы, они постигают Суть Великой Истины - Светоч Жизни.
