На хмарині сидів Ангел і славив Бога. Він грав на арфі та співав:
Бог є любов,
Піклується про тебе,
Дарує знов
Тобі Він сонце й небо...
Повз хмаринку пролітав теплий весняний Вітерець. Він дуже поспішав, тому не міг дослухати пісню до кінця, але перші два слова дуже запали йому в серце. "Бідні, бідні люди! Вони завжди сумні, змучені й заклопотані. Мабуть вони не знають, що є Господь, Який щодня дбає про них. Обов'язково слід сказати людям, що Бог є," — подумав Вітер.
Того дня, пролітаючи вулицями міста, він кожному перехожому шепотів на вухо цю добру звістку.
— Бог є!
— Ну то й що? Яка різниця? — стомлено відмахнулася пані, яка дуже поспішала.
— Як "то й що?"! Адже Він любить вас і піклується!.. — не вгавав Вітер, але жіночка його вже не чула.
— Бог є! — промовив легкокрилий благовісник до молодика з цигаркою на автобусній зупинці.
— Відчепись! — і парубчина вилаявся, сідаючи в автобус.
Вулицею йшов зажурений чоловік, який болісно роздумував про щось.
— Бог є! — спробував потішити його Вітер.
— Нема, нема твого Бога! Де Він був, коли гинула моя родина? Чому на світі стільки зла? Геть!
Засмучений Вітер сів на лавці в парку та заплакав:
— Господи, чому все так виходить? Я ж хотів утішити людей, а вони навіть слухати про Тебе не хочуть! Що мені робити?
І, ніби у відповідь, долинула до нього пісня Ангела, що сидів на хмарині:
Бог наш Отець,
І в найтемнішій ночі
До всіх сердець
Постукати Він хоче.
Вітер хутенько витер сльози й подумав: "Спробую ще раз!"
— Бог є! — прошепотів сивій бабусі, що сиділа поряд.
— Я знаю, — всміхнулася старенька, — Він завжди піклується про мене.
— Бог є! — промовив Вітер до школярки, яка стрибала в "класи".
— Ага, це ж Він допоміг мені написати диктант на "відмінно"! — похвалилася мала.
— Бог є! — сказав літун до сумноокого задуманого пана, що йшов парком.
— Дякую, тепер я знаю, де шукати підтримки. Істинно, Бог може й найглибше горе перетворити на радість.
Натхнений успіхом, Вітерець полетів благовістити далі: "Господи, який я щасливий, коли люди усміхаються!"
Наступного ранку він знову пролітав повз хмарину, на якій сидів Ангел і славив Бога:
Зоряна Живка,
Вінниця, Україна
Я християнка.
За освітою - філолог, магістерську студію писала за творчістю К.С. Люїса (однодумці, відгукуйтеся!). Як літературний критик, займаюся дитячою літературою.
Спільно з видавництвом "Свічадо" працюю над авторськими проектами "Різдвяна антологія", "Святкові читанки".
Дякую усім читачам, що залишили для мене відгуки (і похвальні, і критичні). Вони надихають і підтримують у подальшій творчості. Дякую організаторам і координаторам сайту за віднайдених однодумців.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Меж Раем беспечным и Ада терзаний - Людмила Солма из поэтической переклички на "Взгляд" (Ашукин Егоров)
http://www.stihi.ru/poems/2004/12/13-53.html
Живя своей земной житейской обыденностью, мы часто балансируем между Раем и Адом,
и трудно порой разобраться в житейских метафорах - где Ад, и где Рай... наших земных... дерзаний.
