ТИ (триптих) - Зоряна Живка

Твої очі

Якого кольору у Тебе очі?
Чи чорні, наче крила ночі?
Зелені, мов луги весняні?
Бурштинові, як мед гречаний?

Немов волошки, сині?
Як небеса, блакитні,
У ясний день погожий?
Якого кольору у Тебе очі, Боже?

Та знаю я, глибокі, наче море,
Близькі й далекі, як перлини-зорі.
Мов сонце, теплі та безмежно ніжні,
Ласкаві, люблячі. І вічні…

І життєдайні, мов травневі грози,
Чи після спеки у пелюстках роcи.
Й печальні, ніби листопад осінній,
За всіх, хто не знайшов спасіння,

Страждає хто, покинутий, загиблий.
«Я вас люблю» – шепоче погляд милий.
Їх зустрічаю в яблунях розквітлих,
Джерельцях лісових, у кетягах калини.

Колись побачу в світі найдорожчі,
Якого кольору у тебе очі, Боже ?

Твої руки

Я ніколи не бачила Твої руки.
Хоч створили вони смарагдовії луки,
Килими застелили шовкові,
Свічечки запалили бузкові

І суниці в червоне розмалювали,
А троянди росою вмивали,
Вишивали волошки в пшениці,
Розбудили джерела-криниці…

Я ніколи не бачила їх,
Хоча осені плач і весни юний сміх
Чула в пісні дощу, що вони посилали.
Часто як Твої руки мене колисали,

Витирали сльозу, рани в серці криваві
Лікували вони і терпляче, й ласкаво
Утішали біль втрати, розлуки.
Я ніколи не бачила Твої руки –

Їх підтримку щомить відчувала:
Скільки раз вони мене підіймали,
Як я падала втомлена, хвора,
Як уже не дивилася вгору,

Не чекала звідкільсь допомоги,
Як збивалась з вузької дороги,
Загубившись на ярмарку зла…
Я ніколи сама не була!

Бо зі мною завжди Твої руки,
Що створили смарагдові луки,
Що морозом на шибці малюють…
Я колись руки ці поцілую!

Твоє ім’я

Твоє ім’я солодше за цілунки,
Твоє ім’я п’янкіше за вино.
Втону у ньому, ніби в дивнім трунку.
Себе згублю, забуду – все одно.

Хоч у вогонь! Як прапор перемоги,
Твоє ім’я у серці майорить.
Коли впаду, втомившись до знемоги,
Воно дощем умиє й оживить.

Несу його, як іскорку в долонях,
З ним сподіваюсь, плачу і сміюся.
Святе ім’я, Святе ім’я Господнє…
В ім’я Твоє і вірю, і молюся.

ТИ (триптих)Поэзия

ТИ (триптих)
Поэзия