ВЕРВИЦЯ - Зоряна Живка

ВЕРВИЦЯ
(думки, наче намистинки)

***
Кожна молитва – інтим душі,
Я Біблію розгорну
І кожен рядок –
Твій інтим у відповідь.

***
“Бог не творить сліз,
тоді чому їх творимо ми?”
Бруно Фареро

Ти не твориш моїх сліз,
Я сама їх, мій Боже, творю.
Бо, коли не стачає слів,
Я сльозами Тебе молю.

* * *
За Слово Твоє, Боже, дякую!
Приходжу, як спрагнений до криниці.
П’ю, аж гріх утікає злякано,
Серце, коліна схиляю молиться.

***
Ти мовчиш, я ж чую тихий докір:
Скільки зранила, а скільки злікувала?
Не питаєш: “Як посміла? Доки?”
Прости, прийми. Я ледь Тебе не зрадила.

***
Стіна між ніччю і вирієм тріснула.
І нам крізь щілини
Сипляться краплі-проміння
Вічності. А я й не бачила – заснула.

***
Люди вимкнули світло в душах –
І настала всесвітня ніч.
Тоді ангели засвітили свічки в небі:
Може, буде не так темно?

***
Хай віра буде рухати горами
І сподівання бачить Неба брами,
Я розгорну Святе Писання знов:
«Найбільша поміж ними є ЛЮБОВ».

***
Я людина, я особистість…
Шість мільярдів… Невже неповторна?
Боже, серце даруй мені чисте,
Бо земля в нас і так дуже чорна!

***
У нашому дивному світі
Є дні, що тікають, мов миті,
Є миті, що довгі, як роки…
Всі врешті до вічності кроки.

***
Я люблю! Ніщо так не люблю,
Як цей день, весни тремтливу ніжність!..
Господи, ще мить даруй, молю!
Я їх вип’ю й захоплю у вічність.

***
Що світ, що хибні боги –
Суєтна круговерть.
Хоч не одна дорога,
Кінець один – то смерть.

***
Піди туди, не знаю куди,
Принеси то, не знаю що.
З казки.

Піду туди, куди й сама не знаю.
І принесу сама не знаю що.
Коли святиню серцем обминаю,
В руках лишається замацане ніщо.

ВЕРВИЦЯПоэзия

ВЕРВИЦЯ
Поэзия