ІСТОРІЯ ПРО ДІВЧИНКУ, ЩО ЛЮБИЛА РОЗПОВІДАТИ ІСТОРІЇ (Нарис про Гесбу Стретон)

Гесба Стретон (1832-1911) – відома англійська письменниця та громадська діячка другої половини ХІХст..

Колись давно, майже двісті років тому, в англійському містечку Веллінгтон жила собі дівчинка на ім’я Сара Сміт. І в неї не було мами, бо та померла, коли дівчинці було тільки вісім років. Проте в неї було дві старші сестрички та два молодші братики, був тато – розумний освічений чоловік, власник друкарні та книжкової крамниці.
Хоч як рано пішла з життя Сарина матуся, проте вона встигла навчити своїх дітей любити Господа та молитися Йому, встигла запалити в їхніх душах вогник віри… В серці малої Сари з часом він виріс у велике полум’я – бажання служити Богові й усім знедоленим.
Але спочатку Сара, як і всі діти, ходила до школи, допомагала по господарству, а на дозвіллі вигадувала й розказувала своїм братикам і сестричкам різноманітні історії. Найдужче у світі дівчинка полюбляла читати. Вона годинами могла просиджувати в татовій крамниці, гортаючи то одну, то іншу книжку. Або слухати татову розмову з відомими письменниками, що завітали до них у гості. Сара ніколи й не думала, що колись сама стане відомою письменницею.
Ще у школі дівчина почала писати невеличкі оповідання. Вона навіть псевдонім собі вигадала: Гесба (абревіатура імен сестер і братів – Ганна*, Елізабет, Сара, Бенджамін, Аннаенд) Стретон (село, де вони проводили канікули). Але що її твори колись будуть опубліковані навіть не мріяла, не наважувалася показати комусь поза родиною написане. Так минуло кілька років. Аж ось одного разу Елізабет, сестра Сари-Гесби вирішила взяти справу до своїх рук: вона потайки взяла рукопис свого найулюбленішого з сестриних оповідань і надіслала його Чарльзу Діккенсу, найвідомішому на той час англійському письменнику.
За кілька днів прийшла відповідь: Діккенс, що на той час був редактором часопису “Домашнє читання”, негайно взяв текст до друку, надіслав чималий на той час гонорар – 5 фунтів, а також запропонував подальшу співпрацю. То було в 1859 році. І справді, відтоді жодне різдвяне число журналів, що їх видавав цей майстер англійської літератури не виходили без творів Гесби Стретон. Але не ці новелки зробили її відомою.
Ще з дитинства Сара-Гесба мріяла служити Богові та славити Його. “Чим я можу послужити моєму Спасителю? Що я вмію робити? – міркувала ця жінка. – Тільки розповідати цікаві історії… Що ж, тоді кожен мій твір буде написано так, щоб людям захотілося пізнати Господа”. І вона сіла писати історію про бідну дівчинку-сирітку з лондонського передмістя, що ніколи не була в церкві й не чула про Бога, та про старого храмового служителя, який щодня прибирав у одній з найгарніших лондонських церков і слухав найвідомішого лондонського проповідника, проте ніколи не думав про Бога. Якось вони зустрілися. Містер Денієл кілька разів нагодував голодну Джесіку, що блукала дощовими вулицями. А маленька Джесіка, почувши Слово Боже, дуже схотіла навчитися молитися, а навчившись – схотіла поділитися радістю спасіння зі своїм добродієм. Так ці двоє разом знайшли Бога…
Якось уранці редактор відомої щотижневої газети “У неділю вдома” отримав пакунок, загорнутий у грубий папір. У тому пакунку була найперша повість Гесби Стретон, що називалася “Перша молитва Джесіки”. “Гадаю, читачам сподобається,” – подумав редактор, дочитавши останню сторінку. Він розбив той твір на кілька частин для газетної публікації. І редакцію закидали вдячні листи читачів – усім їм дуже сподобалася та зворушлива історія. Незабаром, у червні 1866 року, “Перша молитва Джесіки” вийшла окремою книжкою. Ця повість мала шалений успіх, за кілька місяців було продано півмільйона примірників.
Того ж 1866 року Гесба Стретон почала співпрацювати з Товариством релігійної літератури. Їхня співпраця тривала сорок років. За цей час вийшло понад п’ятдесят книжок письменниці. Здебільшого то були збірки християнських оповідань і повісті для дітей, найвідоміші з яких “Діти маленької Мег”, “Немає місця схожого на дім”, “Один у Лондоні” й досі користуються увагою та любов’ю читачів. Але писала Гесба Стретон у своїх творах не лише про шлях до Бога чи перші кроки віри, кожним своїм текстом вона хотіла допомагати знедоленим і злиденним. Тож багато її історій розповідають про життя бідняків, про їхні турботи й негаразди. Особливу увагу письменниці привертала доля сиріт і безпритульних дітей. Вона ніколи не могла забути про те, як тяжко та сумно було їй рости без мами, хоча в неї ще була й родина, і достаток. Не лише своїми творами Гесба Стретон намагалася звернути увагу суспільства до долі найнещасніших у ньому, спонукати людей до милосердя: разом із баронесою Бардетт-Котт вона заснувала Національне товариство по боротьбі з жорстокістю щодо дітей.
На дозвіллі Гесба Стретон дуже любила мандрувати, кілька разів їй вдалося поподорожувати Європою.
Але на подальші мандри вирушили її книжки. Деякі з них перекладені на десятки мов та на шрифт Брайля для сліпих, а “Перша молитва Джесіки” навіть японською. Особлива доля випала цій книжці у Російській імперії: цар Олександр ІІ, прочитавши, був настільки зворушений, що особисто подбав про переклад і видання повісті й наказав розіслати її в усі школи країни.
Будемо сподіватися, що незабаром чудові книжки цієї авторки вийдуть й українською мовою.
Ось така зовсім правдива історія про одну дівчинку, що любила розповідати історії та мріяла прославити Бога.

ІСТОРІЯ ПРО ДІВЧИНКУ, ЩО ЛЮБИЛА РОЗПОВІДАТИ ІСТОРІЇ (Нарис про Гесбу Стретон)Для детей

ІСТОРІЯ ПРО ДІВЧИНКУ, ЩО ЛЮБИЛА РОЗПОВІДАТИ ІСТОРІЇ (Нарис про Гесбу Стретон)
Для детей