БІБЛІЙНІ ПЕРЕСПІВИ. ЄВАНГЕЛЬСЬКІ СЮЖЕТИ

Різдво

Ніч як ніч. Вифлеєм. Зорі сяють.
В листі пальмовім вітер співає.
Місто, мабуть, уже давно спить –
Кожен хоче від праці спочить.
Хоча ні. Он, поглянь, хтось іде.
Чоловік, віслючка він веде.
На тім жінка сидить, утомилася бідна,
Шлях тяжкий, а вона ще й вагітна.
І нема їм притулку, ночівлі немає.
«Сподівайся, кохана, Бог бачить, Бог знає»,
Знов у двері з надією стука,
А у відповідь – тиша, ні звуку.
Він до інших, і знову луна:
«Далі йдіть, далі йдіть, місць нема».
Вже останній будинок стоїть.
«Подорожні? Куди вас пустить?
Повна хата… Хоча зачекай,
В мене хлів є, туди й завертай.
Тепло там, сіно свіже для ложа,
Зараз ковдру ще дам…Милий Боже!
Ти ж родити вже маєш, дитино,
Я води принесу і тканину…»
В листі пальмовім вітер співає.
Вбогий хлів. Вифлеєм. Зорі сяють,
В небі їх засвітив певно хтось?
У цю ніч народився Христос..
«Моє сонечко, спи, люлі-люлі-люля, –
Колихає Марія Святе Немовля, –
Засинай, – і з любов’ю підносить до вуст, –
Моя зіронько, пташко. Ісус…»
І дитя засинає в ясельцях на сіні.
І, схилившись над Ним, засинає Марія,
І утомлений Йосип дрімає,
А у небі велично зоря дивна сяє.
Янгол з неба звіща: «Цар родився вам нині,
Тихо спить Він у яслах на сіні,
Бог прийшов і надію дарує землі».
Ніч як ніч; тихо, люлі-люлі.

Ісус і самарянка

Небо гаряче, сонце палає,
Стомлені ноги спочинку благають,
Вітер у пальмових вітах тріпоче,
Курява й піт затуманюють очі.
Довга дорога, зосталось ще трохи,
Скоро село буде вже. Слава Богу!
Кілька оливок, криниця глибока –
Певно холодна вода аж солодка.
– Равві, піти слід поживи купити.
Може, залишишся трохи спочити?
– Добре, ідіть. Я зажду вас в оазі, –
Взатінку камінь плаский є наразі…
Сонце – як з жару, криниця глибока,
Жінка з села поспішає по воду.
Трохи вона нарікає журливо:
– Жаль, без води обійтись неможливо
Спека спаде – як по неї піду?
Раптом зустріну когось на біду,
Кляті сусідки знов обпліткують…
Чи їм гадюки отруту готують?
Ох, припікає! Та що вже тужити!..
Жаль, без води неможливо прожити!
– Дай-но напитись! – проха Подорожній.
Та остовпіла:
– Мій Пане, як можна?!
Я ж бо чужинка… У вашім народі
З нами не будуть розмову заводить!
– Дай-но напитись. О, коли б знала
Ти, з Ким говориш, сама вже благала
Воду живу, і тобі Я би дав.
– Звідки у Тебе, мій Пане, вода?
Добрий колодязь, ще Яків копав,
Сам з нього пив, ще й овець напував.
Ти ж і не маєш чим зачерпнути…
Як же дістанеш? Не можу збагнути…
– Кожен, хто воду цю п’є, прагне знову,
Має потребу в потоці живому.
Той, хто нап’ється води, що Я дам,
Прагнуть не буде, живе доки. Сам
Інших нужденних стане поїти,
Буде живе джерело в ньому бити.
– Дай мені, Пане, цієї води,
Щоб я не прагла, і більше сюди
Вже не ходила щодня воду брати, –
Стала вона Незнайомця благати.
– Йди-но поклич чоловіка свого.
– Пане, мій Пане, не маю його…
– Правду сказала, ти мала п’ятьох,
Той, з ким тепер, то не муж тобі…
– Так то…
Бачу, що, Пане, пророком є Ти.
Прошу уклінно, мене просвіти:
Ось на горі цій з покону віків
Богу вклонялися наші батьки.
Кажуть юдеї, в Єрусалимі
Місце у храмі для поклоніння.
– Жінко, повір Мені, скоро година,
Ні на горі цій, ні в Єрусалимі
Будуть Отцеві вклонятися люди.
Будуть молитись по світу усюди,
Вірить, любить, пильнувати у правді…
Жінка до Нього:
– Ще хочу спитати…
Знаю, що прийде Христос, Цар-Месія,
Що пронесе грішним душам спасіння,
Все розповість і про віру, й життя…
Скільки століть ми чекаєм.
– То Я,
Той, Хто тепер розмовляє з тобою.
Жінка покинула глечик з водою:
– Люди, сусідки! Сюди! – аж сія –
Гляньте, он там Чоловік, Він – Месія!

Серце її знайшло радість і спокій,
Гріх потонув у криниці глибокій,
Б’є з її серця живлючий потік,
Спраги воно не пізнає повік.
Той, хто шукає Господа, й нині
В Слові Святому Його знов зустріне.

Три хрести

А люди стояли й дивились…
Як Божі вуста молились:
“Не відають, Отче, прости”.
Хрести, три хрести, три хрести…

Стелились дорогою квіти
І одіж, і пальмові віти,
Волали в екстазі: “Осанна!”
Гряде нам від Бога зісланий!

Та плакав Ісус, мов дитина:
“Єрусалиме…
Хотів Я зібрати мов квочка курчат…”
“Осанна!” Ти чуєш, кричать?

До неба в молитві припав,
І піт, наче кров, виступав…
“Мій Авва, як можна, Мене
Ця чаша нехай обмине!..”
Не мине.
І вицвіло небо, мов кров запеклася.
”Хай буде розп’ятий!” – волали в екстазі.
Хай буде розп’ятий! Проклятий? – Прокляті…
“Кров Його на нас і на дітях наших…”
Сині, дочці, в сповитку немовляті…

Та Ним всі прокляття стерті –
Ми викуплені від смерті,
Кров’ю Його воскресли,
Кровю Його – небесні.

Вічність – барвисті квіти,
Діти, ми Божі діти,
Кров’ю Його… “Прости!”
Хрести, три хрести, три хрести…

Ранок Великодня

Він воскрес і немає Христа серед мертвих!
Він помер і воскрес! Вже принесена жертва
І гробниця пуста! Хоч сльозинка на вії в Марії
Та Марія радіє…
Ангел з неба зійшов, щоб звістити: “Не плачте!”
Ангел каже: ”Не плачте! Ви Ісуса побачите!”
“Переможена смерть і не має у пекла вже жала!”—
У ту мить вся вселенна співала.
Полотно біле-біле лежить, і забули про мирро…
Полотно біле-біле… Бог прийшов до нас з миром!
І кульбабка жовтіє, мов іскорка воскресіння –
То також вість спасіння.
У Великдень завжди небуденно так сонячно,
Пісня радості лине, в блакиті аж тонучи!
І якими словами віддати Воскреслому честь?!
Він направду воскрес!!!

Єрусалим

Блакитне небо, ясне, чисте,
Яскраво сонце сяє в нім…
Там, в далині, є дивне місто,
Господній град – Єрусалим.

Повік не в’януть в ньому квіти,
Дарують ніжний аромат,
А вітерець гойдає віти –
Прекрасний вічний край, мов сад.

Бруківка – золото очищене,
І брами – з перел сяйносрібних…
Усе гріховне на землі залишене,
Усе марнотне більше непотрібне…

Нема скорботи там і ночі,
Нема хвороб, скорботи, смерті,
І сліз не проливають очі –
Господня їх рука утерла.

Благословенні в ньому люди,
В святій омиті крові Агнця,
Співають Богу славу всюди,
Мов самоцвіти променяться.

Та найпрекрасніше в тім граді
Не квіти й самоцвіти, звісно.
Ісус Христос, що був розп’ятий,
Царює там. І лине пісня:

“Достойний Ти хвалу прийняти
І славу, й честь, бо Ти – Творець!
За нас поніс Ти гріх, прокляття,
Ти є Початок і Кінець …”

Глибінь у небі – таїнство врочисте…
Шукає серце тужно: “Що за ним?..”
Десь, в далині, чекає дивне місто,
Господній град – Єрусалим…

БІБЛІЙНІ ПЕРЕСПІВИ. ЄВАНГЕЛЬСЬКІ СЮЖЕТИПоэзия

БІБЛІЙНІ ПЕРЕСПІВИ. ЄВАНГЕЛЬСЬКІ СЮЖЕТИ
Поэзия