ТРИ ВЕЧОРИ. Молитовні роздуми.

Поетичний цикл.

Вечір перший.
1.
– Куди ти йдеш?
– Я йду до Тебе,
Несу подяки і потреби,
Надії, радості, тривоги,
І різних клопотів потроху.
– Куди Ти йдеш?
– Я йду до тебе,
Несу тобі шматочок неба,
Букет з молитви і волошок,
Любові повен-повен кошик.

2.
У Твоїх долонях золотіє сонце.
Відчиняю серця золоте віконце.
Ти мені даруєш промені пестливі
І стрибають в душу зайчики грайливі.
Сонячні вуханчики – радісні хвилини.
Я схиляю, Отче, серце і коліна,
І летить молитва в далину святині.
У Твої долоні в тій молитві лину!

3.
Поцілую Твої долоні,
Що мене пригортають ніжно.
Поспішають серця голодні,
Поспішають убогі, грішні
Заховатись в обіймах Отчих, –
Чую серце любов’ю б’ється, –
Заховатись від злої ночі.
Ніч минеться, авжеж минеться!
А любов не згасає… Боже!
У долоні Твої приходжу.
4.
Я тримаю волощку неба
У долонях молитви нині,
Доторкаюся до святині
І схиляюся…

5.
Шепоче вітер вдячності молитву,
Співає дощ псалом подяки щиро.
У тишу, ніби золото, розлиту,
Просякнуту і миррою, і миром,
Приходжу, щоб Тебе почути, Тату,
І кожне слово в серці пам’ятати.
6.
ТИ ТАЄМНИЦЯ
Я ПРОСТО НИЦА
ТИ ТИ ПРОЩАЄШ
Я Я ПРУЧАЮСЬ
ТИ ДАР І ЖЕРТВА
Я У ГРІХАХ Я МЕРТВА
ТИ ТИ ДАРУЄШ ЩАСТЯ
НАЩО Я ТОБІ ЗДАЛАСЯ?
ТИ ВСЕ ЧЕКАЄШ ТИХО
Я Я ТВОЯ НАВІКИ

Вечір другий.
1.
Я шукаю епітети, рими,
Я шукаю слова для образу,
А Ти сидиш поряд й усміхаєшся,
Бо слова розлетілись молитвою
І не хочуть на аркушах сяяти
Піснею вдячною. Їм і в небі затишно.
2.
Дзвонять дзвони, як у них ударять.
Що, як серце задзвеніти марить?
3.
Ісусе,
Я Твій вірш.
Ні, лише чернетка.
О Господи, зачитай мене в голос,
І я оживу…
4.
Твоя Голгофа – божевільний вибір.
Життя чи смерть? –
О, Ти обрав життя!
Моє,
Своє розбивши вщент.
Мені лишилося одне “Повір”.
Тебе ж за мене хрест цей покарав!!!
Навіщо, Господи? Залиш,
Хай буде пекло, я вже звикла.
Ти не послухав – кров із ран…
Минула ніч – пітьма вся зникла.
Я у Твоїй долоні.
Вічно.
5.
Вірші –
Це музика розбитої душі.
По струнах вдар, тоді вона заграє
Мелодію, принесену від раю.
Молитва – музика, поезія душі.
Хай грає Майстер, гру Йому лиши.
6.
– Куди Ти поспішаєш, милий Боже?
– Орати ниву, бо година гожа.
І бур’яни відверто не грішать,
Рілля чорніє, мов оголена душа.
– Куди Ти поспішаєш, о Месіє?
– Я зерна істини, любові сію.
І пада слово у пахучу землю,
Вмирає, воскресає пишним зелом.
– Куди Ти поспішаєш, наш Владарю?
– Плоди Свої у житницю збираю.
Колосся сяє – то хліби духмяні.
Чи я Тобі вродила, Пане?

Вечір третій
1. Тиша. Слухаю Божу тишу.
Тиха мрія думки колише.
Я молюся і кожен подих,
Мов молитва Тобі присвячена.
У любові твоїй освячена
Я гартую життя на подвиг.

Щоб жила вже не я, а Христос!
Щоб творив Ти красу через мене!
Я ще квітка і лист зелений,
Боже, сонце і дощ, і мороз –
Що волієш, усе посилай,
Тільки серцю в тиші промовляй.
2.
Моє життя –тільки мить,
ціла мить
Для приємності,
радості,
вдячності.
У молитві душа летить,
Щоб прославить Тебе у вічності.
3.
Що Ти хочеш сказати?
Що я хочу почути?
Що Ти маєш сказати?
Що я маю почути?
Бути,
забути,
мати,
тримати,
небо,
не треба,
крила,
мірило…
Серце зігріте,
Хай і розбите:
“Промовляй, Господи, бо слухає раб Твій…”
Душе моя, сльози з вій
не розвій,
Молитвою зрозумій:
“ТИ БОГ МІЙ!”
Нехай буде воля Твоя…
Я?
Куди мені йти, Господи? Ти маєш слова життя вічного…
4.
Шукаю вічності.
Це Ти даруєш мрії –
Крилаті вісниці
Майбутнього життя.
Я, ніби перед ангелом Марія,
Шепочу: “Як волієш, я Твоя…”
5.
Коли небо плаче дощами,
Тоді оживає земля.
До Бога вона кричала:
“Напій мої спраглі поля!”

Душа моя плаче дощами,
Молитва зліта в небеса:
Хай серце ридає в печалі,
Ожива в ньому образ Христа.
6.
Зросте кипарис замість терну
І мирт, де була кропива,
Бо слава Твоя жива,
І слово Твоє безсмертне!

грудень 2001

ТРИ ВЕЧОРИ. Молитовні роздуми.Поэзия

ТРИ ВЕЧОРИ. Молитовні роздуми.
Поэзия