І.
Бані храмів задивляються в небо хрестами.
Вони бачать в захмар’ї брами раю.
Простягаю до Тебе руки, як дерева гілки в молитві.
Зорі палахкотять свічечками в старій каплиці…
Вони – лампадки перед іконою Предвічного…
Але хто бачив лице Твоє, Пане?
ІІ.
Слова чужих молитов полетіли у вирій птахами…
Це не диво:
Дороги біжать до обрію,
Птахи летять до вирію –
І слова чужих молитов також полетіли, побігли. Втекли.
І я, наче ніч, німа –
Бо слів нема.
Здіймаю до Тебе очі, а в них душу.
Як проліски на весні, душа затуженосиня,
Чи як остання осіння айстра, багряна –
Трава польова, що завтра зів’яне,
Згорить.
Буде багаття –
Багато іскор, тепла, вогню.
А там, де зорі,
Біля брами раю співають ангели.
Їм акомпанує цвіркун
У зеленоживій,
Незів’ялій траві.
Кожен ранок, як сонце над видноколом,
Йду на прощу –
Шукати слів, сліз,
Співаючи з ангелами та цвіркунами.
ІІІ.
Почути скрипку цвіркуна в Подільському сквері.
Попри гамір машин.
Попри гамір душі.
Сіра суєта проростає у сіру скверну…
А чому саме скрипку? Сьогодні він сопілкує.
Почути, як дерево з вітром пліткує
Про нас метушливих…
Тужливо
Дощем плаче каміння бруківки
Від нашого поспіху…
В лукавому посміху
Пам’ятника з листівки
Вловити іронію, але не образитись.
Не бігти, зупинитися.
Почути, як Ти дзвониш на мій мобільник.
Як там: “Промовляй, Господи, бо слухає раб Твій…”?
Зажди, я зараз візьму слухавку, притулю до серця…
IV.
Як свічка, вечір догоря,
Он покотилася зоря,
Застигли сни на підвіконні…
О Господи, скажи мені,
Чому завжди, чому сумні
У Тебе очі на іконі?
V.
Бані храмів стримлять хрестами в небо.
Простягаю до Тебе руки,
Як дерева гілки в молитві.
Колись я також доторкнуся до зір,
Поцілую душею безмежжя.
Бані храмів хрестами торкаються хмар.
Золотіє проти сонця хрест, ніби дороговказ.
Молитва білою голубкою полетіла до Раю.
Зоряна Живка,
Вінниця, Україна
Я християнка.
За освітою - філолог, магістерську студію писала за творчістю К.С. Люїса (однодумці, відгукуйтеся!). Як літературний критик, займаюся дитячою літературою.
Спільно з видавництвом "Свічадо" працюю над авторськими проектами "Різдвяна антологія", "Святкові читанки".
Дякую усім читачам, що залишили для мене відгуки (і похвальні, і критичні). Вони надихають і підтримують у подальшій творчості. Дякую організаторам і координаторам сайту за віднайдених однодумців.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Рада знову зустрітися з Вами. Читаючи вашу поезію, проникаючи у образи створені Вами, хочеться стати чистішою, мудрішою і добрішою. Здається, що відчуваєш, як душа спрагло тягнеться до вічності. Дякую. Комментарий автора: Душа і справді тягнеться до вічності... спрагло...
Часто не вистачає слів. щоб цим поділитися. Тільки вірші.
Статья в газету : Погоня за деньгами - Владислав Бреус Самого меня всегда задевает то, что люди в погоне за деньгами порой не останавливаются не перед чем. Могут пойти даже на преступление. И все из-за мнимой перспективы счастья. Но я убежден - счастье не в деньгах.
