Звідки Єва взяла яблуко? (Лінгвістичний детектив)

Кожен кому доводилося бачити ілюстрації до Біблійної історії про гріхопадіння обов’язково зауважував, що на тих картинах змій-спокусник зазвичай пропонує праматері Єві покуштувати яблуко. Це відображено й у фразеології, вислови “гріховне яблуко ”, “яблуко гріха” звичні для нашого вуха.
Проте, якщо розгорнути Святе Письмо, то в Книзі Буття ми не знайдемо жодної згадки про яблуко. В оповіді про перший гріх й деться просто про “плід”. І взагалі, в Біблії немає жодних згадок про яблука чи яблуню. Це не дивно, бо на думку вчених, на Близькому Сході у час написання Священної Історії яблука просто не були відомі. Символічними плодами в тому культурному регіоні вважалися гранат (ось він якраз часто фігурує на сторінках Старого Заповіту), айва та інжир (фігове дерево та його плоди неодноразово згадано в Новому Заповіті).
Як же сталося, що яблуко, цей смачний і корисний фрукт, стало символом зла та смерті?
Відбулося це в середньовічній Європі десь у VІІІ-ІХ ст.. Одного разу якийсь чернець, переписуючи латиною Святе Письмо, зробив описку: замість malum (лихий, злий, гріховний) написав malus (яблуня). Хтозна, чому помилився скриптор: може був утомлений, може чомусь відволікся від праці… Коли ж помилку помітили, співзвучність слів malum-malus стала приводом до глибоких роздумів.
Адже по всій Європі яблука були відомі здавна. Ті ж учені, що заперечують існування яблуневих садів у Палестині, стверджують, що перші сорти яблук на території Європи були виведені ще за пізнього неоліту. То ж не дивно, що в багатьох європейських культурах яблуня та її червоно-жовтий плід увійшли в міфологію та фольклор. Так у давніх скандинавів яблука були їжею богів, вони давали вічну молодість і пильно охоронялися богинею Ідунн. У кельтських релігіях яблуко символізувало передавання знань і мудрості, а Авалон – країна блаженства – вважалося, щедро вкрита яблуневими садами. Часто згадуються яблуневе дерево та золоті чи молодильні яблука у слов’янських казках, легендах, обрядових піснях і замовляннях.
Та найбільш відомі нам оповіді про яблука з античної міфології. Вони найбільше вплинули на значення символу. Саме цей золотавий плід подарувала Гея-Земля богині Гері у день її шлюбу з Зевсом. Тому довгий час у Греції яблуко було символом кохання; молодята ділили навпіл яблуко й з’їдали його на вході до шлюбних покоїв. Проте інший міф – про яблуко розбрату, яке спричинило Троянську війну – поволі змінив символічне навантаження цього плоду. Й уже в пізній античності гілка з яблуками була атрибутом Немезиди, богині помсти.
Так само з пізньої античності прийшло до нас “державне яблуко”: золота куля, на якій стоїла богиня Вікторія, від часу Августа була відзнакою римських імператорів. Потім, коли християнство вийшло з катакомб, постать Ніке-Перемоги замінив хрест і така “держава” разом зі скіпетром символізувала владу монарха.
Отак два латинські пароніми та європейські міфи наклалися на Біблійну оповідь: і яблуко стало символом гріха.
Таким воно ввійшло навіть в іконографію: Дитя Ісус тримає в долонях яблуко, як символ, що Він бере на себе гріх світу. А в добу бароко набув поширення такий образ Смерті: скелет, що простягає яблуко, мовляв “заплата за гріх смерть”.
Саме в час Козацького бароко, з появою шкільництва та ширшого застосування латини, цей символ прийшов і в Україну, й так само міцно вріс у нашу культуру, як і по всій Європі. Можливо, звідси православний звичай не їсти влітку яблук аж до Спаса?
Ось така правдива історія про те, як пара паронімів й одна випадкова описка вплинула на розвиток культури.

Звідки Єва взяла яблуко? (Лінгвістичний детектив)Публицистика

Звідки Єва взяла яблуко? (Лінгвістичний детектив)
Публицистика