***
Дощик плаче на вікні:
“У хатині тепло, світло,
Діточок зібралось стільки,
От якби туди й мені!”
Пісенька дзвінка луна,
Всі привітні та веселі,
Божий мир у тій оселі.
Дівчинка одна сумна.
“Щось тут, друзі, не гаразд,
Господа як славить щиро,
Треба й ближнього зігріти!”
Двері відчинила враз:
“Дощику, іди до нас!”
***
Про що співає дощ, скажи,
Коли калюжами біжить,
Що виграє срібляста скрипка,
Як дощик стукає у шибку?
Де з вітерцем він гомонить?
Чому буває дощ сумний?
Кому складає серенади?
Дощу секрети хочу взнати!
***
Стрибає на бруківці площ
Малий пустун – весняний дощ.
Він миє листя клена,
Щоб те було зелене
Й цілує абрикосики
У щічки ще й у носики.
Зоряна Живка,
Вінниця, Україна
Я християнка.
За освітою - філолог, магістерську студію писала за творчістю К.С. Люїса (однодумці, відгукуйтеся!). Як літературний критик, займаюся дитячою літературою.
Спільно з видавництвом "Свічадо" працюю над авторськими проектами "Різдвяна антологія", "Святкові читанки".
Дякую усім читачам, що залишили для мене відгуки (і похвальні, і критичні). Вони надихають і підтримують у подальшій творчості. Дякую організаторам і координаторам сайту за віднайдених однодумців.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дякую, Зоряна. Як завжди щиро, ніжно, свіжо, світло. Благословінь Вам.
PS. І за "На Смак Солоне" також - велике дякую. Що ж, можливо й насправді у нашому християнському крузі знайдеться мало знатоків усіх тонкощів стилістики, але серед ваших читачів є дуже багато тих, хто просто з насолодою вдихає густі пахощі з Вашого літературного квітника. І тих, у кого на душі стає "небесно" від краси, яку він нам дарує. Що ж, ще раз - благословінь вам і успішної праці, до солоного поту.
Поэзия : Исполни Духом, о Господь... - Ольга Васильева Здесь и далее в моих стихах указанная в скобках дата - дата первоначального написания стихотворения. После написания стихотворения могли неоднократно редактироваться автором.
Человек, о котором говорится в последнем куплете ("тот, кто мне из смертных всех дороже") - адвентистский пастор А.В.К.
