ДРУГА КАЗОЧКА ПРО ЗАЙЧИКА

ДРУГА КАЗОЧКА ПРО ЗАЙЧИКА

Цього разу після вечірньої молитви матуся сіла на Оксанчине ліжко та знову запитала:
– Що ви хочете послухати на добраніч, мої маленькі?
– Казочку, казочку! Про Зайченя! – одразу вигукнув Сашко.
Оксанка вже не сперечалася й матуся стала оповідати.

Коли ввечері матуся Зайчиха зайшла до синочкової кімнати, щоби побачити, чи вклався вже її маленький неслух у ліжечко, то вона побачила… Просто жах, що вона побачила! Від несподіванки аж у лапи сплеснула:
– Лишенько моє вухате! Що ж це ти робиш?
Зайченятко замість того, щоб укладатися спати, поскидало на ліжко купу речей і тепер сиділо та старанно збирало заплічник.
– Я, мамо, завтра рушаю в мандри, – статечно промовило Зайченя.
– У мандри? Куди це ти вирішив помандрувати? – ще більше здивувалася Зайчиха.
– Ще не знаю, чи близьким буде мій шлях, чи далеким, але конче мушу йти…
– Та куди ж? – зовсім занепокоїлася матуся.
– Хочу знайти Бога, побачити Його, вклонитися Йому, й подякувати за те, що Він створив наш ліс таким гарним…
– Хух! – полегшено зітхнуло Зайчиха, засміялася й сіла на стільчик. – Оце утнув малий!
– Чого ти смієшся?! – здивувався й навіть трохи образився зайчик. – Хіба я кепсько придумав? Адже ти сама мене вчила, що коли мене хтось вгощає солодкою морквинкою чи ще чимось смачненьким, то завжди слід казати “дякую” або “спасибі”. А Бог же створив усю моркву на світі! Та що там моркву, цілий світ! – вигукнув малий, бо ніяк не міг збагнути, чому мама спочатку здивувалася, потім злякалася, а тепер сміється.
– Ой, розвеселив же ти мене! А я була вже за серце схопилася! – Зайчиха похитала головою. – Хіба ж я з того сміюся, що ти хотів подякувати Богові за моркву та всенький світ? Ох! Та ж треба дякувати. І щодня. Адже все, що тільки маємо, від Нього, від Творця, до нас приходить. Він і сонечку щодня каже сходити, і дощику вчасно йти, а травичці рости. І навіть зимі-сніговійці наказує не бути надто холодною… Але ж – рушати для цього в мандри, з заплічником! Ох!
– З заплічником, щоб харчів з собою взяти, і светра теплого – я ж не знаю, як далеко йти, – відповів зайчик.
– Бо нікуди йти не треба! – усміхнулася матуся. – Господь є скрізь, де Його люблять. Тож, коли хочеш подякувати Йому за щось чи попросити про щось, просто скажи – й Він почує.
– Отак просто… І йти нікуди не треба? – трохи розчаровано проказав малий. Йому вже ввижалися героїчні пригоди майбутньої славної подорожі. – Сказати й почує? Скрізь? Хіба таке можливо?
– Мабуть нам із тобою це видається неможливим: чути кожного, хто тільки покличе, та ще звідусіль. Але, подумай сам: якщо Бог створив цілий світ, і всіх істот, що мешкають у ньому – й наш ліс, і старий дуб, і Синю річку, а також нас із тобою, то чому Йому буде важко почути, коли якесь творіння позве Його?
– А й правда! – зраділо Зайченя. – Тепер я щодня буду дякувати Богові за все те добре та радісне, що Він нам посилає. Розказуватиму Йому про свої справи…
– Молодець! А тепер – нумо поскладаймо речі до шафи, а тоді стели постіль й вкладайся спати. Пізно вже.
– Зажди, матусю, а можна ми завтра з друзями таки трохи поподорожуємо? Не далеко, тільки на нашій галяві… та ще до річки добіжимо… Га, матусю, можна?
Зайчиха зітхнула – що вже з ним зробиш, з цим капосником малим.
– Тільки недалеко, глядіть.
І вони разом прибрали в кімнаті.
Потім у ліжечку Зайченя ще довго дивилося на зорі, які зазирали до кімнати крізь віконце, й думало, що як же це добре: аби поговорити з Богом, не треба йти в далекі світи, а варто лише тихенько покликати – і Він почує. Адже на світ є багато чудових речей, просто скарбів, за які маленький зайчик хотів сказати Творцеві: “Дякую!” І найпрекрасніший у світ Божий дар навіть не морква, а його добра та мудра матуся.

– Я теж щодня дякую Господу за тебе, матусю! Ти в нас найкраща в усьому світі! – сказала Оксанка, цьомаючи маму надобраніч.
– Бо навіть зайчикова мам не знає таких казочок, як ти, – додав Сашко, й обійняв свого іграшкового товариша.
Мама на це нічого не сказала. Вона тільки всміхнулася. Вимкнула світло, й рушила до своєї кімнати. Вони з татом, як і зайчикові батьки з її казки, щодня пильно моляться за своїх малих неслухів, аби Господь беріг їх від усього злого.

ДРУГА КАЗОЧКА ПРО ЗАЙЧИКАДля детей

ДРУГА КАЗОЧКА ПРО ЗАЙЧИКА
Для детей