Вночі Господь підняв мене молитись
Не знаю я, чи був далеко бій?
Чи сина жалить знову хоче змій?
Чи дух мій прагне, в Бозі, освятитись?
Чи знов ракети у міста летять?
Чи в "Азовсталі", у підвалі, голод?
Чи у бліндаж, на нуль, ввірвався холод?
Чи може діти.... Десь... Від вибухів... Тремтять...
Не знаю я... Але Господь все знає!
Лети моя молитво, в Небеса!
Слова твої- і Сила! І Краса!
Комусь тепер, Мій Бог, допомагає!!!
Що я? Я олівець в Його руках!
Колись піду... Лише рядки залишу...
Що скаже тихо Він... Те я запишу!
Хай буде Бог прославлений в віках!!!
*********************
Війна внесла свої рядки
У серця закутки...
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 219 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
