Різдвяні вірші

***
Колядки впали на брудні дороги,
Як чистий сніг, як зорепадний дощ.
У яслах народився вісник Бога,
Прийшов на землю вічний світла вождь…

А дітлахи співають : «Колядниця»,
Різдвяний день святкують без Христа.
Ісусу ж зірка доленосна сниться…

***
Різдвяна ніч у паморозі слів
З колядок теплих на вуста лягає;
Святковий гомін землю облетів:
“З Різдвом Христовим щиро вас вітаємо!”

Хитнеться космос й через сотні літ,
Коли Дитя у яслах заридає…
А Янголи віншують цілий світ:
“З Різдвом Христовим щиро вас вітаємо!”

Бринить зоря в рожевих небесах,
Відходить довга ніч, уже світає…
Тремтить молитва в світлих голосах:
“З Різдвом Христовим щиро вас вітаємо!”

Хтось із колін устати не посмів,
А хтось, як птах на радощах злітає…
Різдвяна ніч у паморозі слів
З Різдвом Христовим все живе вітає!

***
Гляньте, люди, цей день всміхається,
Як дві тисячі літ тому.
Гляньте, люди, Христос рождається –
Тож віддаймо хвалу Йому!

Чули, люди, ця звістка котиться
Вслід усім чотирьом вітрам?
Чули, люди, Ісус народи всі
Закликає в Небесний храм?

Знайте, люди, що взявшись кригою,
Річка Господа прославля.
Знайте, люди, усе, що дихає
Й квітне – славить Його ім’я.

Вірте, люди, що скоро станеться
Нове небо й земля нова.
Вірте, люди, що дні останні це
Скоро збудуться всі Слова.

Подивіться – цей день всміхається,
Як дві тисячі літ тому.
Наш Спаситель Христос рождається,
Тож віддаймо хвалу Йому!

РІЗДВО
Різдво—це ніч,
Колядки, білий сніг,
Це тепла піч
І низка нових снів…

Різдво—це час,
Коли прийшов Ісус
Дитям до нас:
“Я вас усіх спасу!”

Різдво—це тінь
Пасхальних розіп’ять
І воскресінь—
Мені надію дать…

СНІГИ

Сніги, сніги, метуть сніги,
Хурделить віхола, завоїть…
Твоїй душі болять гріхи
І світло рани не загоїть
В Твоїй душі залізний цвях –
За мене серце кровоточить,
А я блукала по світах…
Безкрилий, вітром гнаний птах,
В Твої долоні падав, Отче.

Сніги… Сніги… біліє дим
У снігопадовім безмежжі,
Лиш сіра я – я хвора тим,
Що в серця збудувала вежу
Зневаги, посміху, образ…
Я заслуговую на страту.
А Ти, Святий, прощаєш нас,
І ніжно так, крізь вогкий час
Ізнов ідеш людей спасати.
Сніги…

ВІН НАРОДИВСЯ
Він народився. Чуєте? Оркестр –
То ангели несуть хвалу Отцю.
Він народився! Бог прийшов з Небес,
Щоб кров’ю землю освятити цю.

Він народився! Сонні пастухи
Покидали отари між полів.
Він народився! Взявши посохи,
Пішли Царю вклонитися царі.

Він народився! Вифлеєм дрімав,
Єрусалим і Рим, і світ увесь…
Усе живе затихло у домах,
Лиш в яслах тихо шелестів овес.

Він народився! Тіні майбуття
Звисали з павутиння у хліву…
Та весело всміхалося Дитя,
Торкаючи м’яких овечих вух.

Він народився! Пастир пастирів
Облишив світлий трон святих Небес
І освятив любов’ю бідний хлів.
Він народився! Чуєте оркестр?

***
Нині радість стала. Тиха радість…
Тільки десь на Сході зливи йдуть,
Тільки десь зриваються цунамі,
Тільки десь вулкани лаву плавлять,
Революції вирують, палять війни.
«Весела новина»… сміх крізь сльози,
І в душі розхристане кохання,
І у серці топтана любов
Чобітьми-кросівками-віками…
“Ми бажаєм свят веселих вам!”
Вісники Різдва у світі смерті…
Не достойна бути я святою.
Скину крила – подарую іншій,
Най вона цю ніч теплом осяє…
Ти подай їй руку – усміхнеться.
Нині радість – в сутінках печалі.

КРИЛАТА РЕАЛІЯ

Я зустріла Янгола в смокінгу –
В центрі світу і Мегаполіса –
Він босоніж на тротуарі
По скрижалях калюж вальсував:
На обличчі – сяйво минулого,
А чи тінь золотого німба…
Тільки люди, зобачивши диво,
Відвертали погляди вбік…

Під не чутні для міста звуки
Танцював білокрилий геній,
І від кроків його космічних
Убирався сріблом асфальт…
Насміхались байдужі діти,
І брехали собаки в Небо,
І ворони дзьобами – списами
Допивали дух Посланця…

Я зустріла Янгола в смокінгу
В центрі міста і Мегаполіса –
Він нестримно ридав за душами,
Тільки місто не бачило сліз.
На вуста бліді обморожені
Осідали сніжинки краплями…
Я зустріла Янгола в смокінгу –
Він помер у Різдвяний день.

Різдвяні віршіПоэзия

Різдвяні вірші
Поэзия