Живущий под кровом Всевышнего
под сенью Всемогущего покоится…
(Псалтирь 90:1)
Гремит где-то на окраине, пахнет гарью и пылью. Под окном разбитые качели, сломанная вишня. Что-то пугающее, схватывающее дыхание подходит к горлу и начинает душить жалостью и неотвратимостью, причиняя боль в груди. Лучше закрыть шторы. Поплотней.
«Прибежище мое и защита моя, Бог мой, на Которого я уповаю!», - шевелятся уста. Тишина и покой.
«…ибо Ангелам Своим заповедает о тебе — охранять тебя на всех путях твоих…». Не доводилось видеть Ангела, - улыбаясь, погладила сухонькой ладошкой по корешку Библии.
Как то там мои родненькие? И не позвонить. Телефон несколько дней не работает уж. Храни их Господи.
«За то, что он возлюбил Меня, избавлю его; защищу его, потому что он познал имя Мое…»
Ой, батечко рідний! Неужели телефон заработал?
Только до коридору добрела, как дом тряхнуло. Да так тряхнуло, что обессиливши, присела. Телефон отозвался коротенькими гудками.
А любимое кресло у окошка с геранью засыпано штукатурной крошкой. Осколки кирпичей сбили карниз и сквозь рваный край пробоины в стене видно дымное, пахнущее войной и горем, серое небо.
Сквозь припорошенные пылью проступают дорогие сердечку строчки «Ибо ты сказал: «Господь — упование мое»; Всевышнего избрал ты прибежищем твоим; не приключится тебе зло…»
Светлана Поталова,
Россия
Буду очень признательна за конструктивную критику. На оскорбления не отвечаю. Не переживайте, обидеть меня очень трудно. В пустую словесную перепалку не вступаю.
Злословие, сарказм, колкости в адрес друг друга буду удалять.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
